Пінне пожежогасіння крокує вперед

26.03.2013

vladimir_borovikov.jpgВолодимир Боровиков
Провідний науковий співробітник
К. т. н., старший науковий співробітник УкрНДІЦЗ
Тел.: (044) 280 43 92
Факс: (044) 280 18 01
e-mail: foam2000@gmail.com
01011, Україна, м. Київ, вул. Рибальська, 18

Лого УкрНДІЦЗ sm.jpgВ Україні розроблено проект стандарту прДСТУ EN 135652:201Х Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Проектування, монтування та технічне обслуговування, а також надано чинності новим стандартам на піноутворювачі для гасіння пожеж.

Чому ми про це пишемо?

Відколи інженери виявили можливість гасіння горючих рідин піною (а інших засобів їх гасіння на той час не було), її застосовування й днині не втрачає «популярності». За час, що минув (а це понад 100 років), змінилися і принципові підходи до одержання протипожежної піни, і речовини, які використовуються для її генерування, та й саме обладнання пройшло довгий шлях розвитку. Услід за ними змінювалися і нормативні документи, які регламентують порядок протипожежного захисту та гасіння пожеж із застосуванням протипожежної піни.

Про «народження» та «еволюцію» вогнегасних речовин, у тому числі піноутворювачів, а також особливості їх застосування для гасіння окремих видів горючих рідин на обєктах різного призначення, ми сподіваємось розповісти найближчим часом. Сьогодні ж мова піде про самі системи пінного пожежогасіння. Інтерес до них зрозумілий, адже піна у багатьох випадках – найкращий, а іноді й незамінний засіб пожежогасіння.

«Діагноз»

У теперішній час в Україні чинні ряд нормативних документів, які встановлюють вимоги до систем протипожежного захисту, що передбачають застосування протипожежної піни. Описувати їх вимоги і, тим більше, критикувати ці документи – справа невдячна. До того ж, не хотілося б ображати їх розробників, адже вони під час створення цих документів керувалися певними поняттями та виходили з рівня розвитку техніки свого часу. Та, мабуть, ніхто не заперечуватиме, що існуюча в Україні нормативна база багато в чому вже не відповідає вимогам сьогодення і потребує оновлення. Не є винятком і документи, які встановлюють вимоги до систем пінного пожежогасіння.

Взятий Україною курс на гармонізацію вітчизняних нормативних документів з міжнародними та європейськими, цілком логічний. Проте, іноді ця робота проводиться, так би мовити, з «перегинами», адже переставляти потяг з європейської колії на нашу без заміни коліс неможна аж ніяк.

Докладніше по суті

Відомо, що нещодавно набув чинності ДБН В.2.5-56 [1], який встановлює загальні вимоги до улаштування систем протипожежного захисту. Докладніше вимоги до систем пожежогасіння, димовидалення та пожежної сигналізації різних типів описано в інших документах (у тому числі стандартах), частина яких на цей час являють собою проекти (один з них – це прДСТУ EN 13565-2).

Чи не найкращий світовий досвід у галузі систем пінного пожежогасіння міститься в європейському стандарті EN 13565-2 [2], який відображає передові досягнення й установлює вимоги до протипожежного захисту обєктів багатьох видів. Тому під час вибирання документа, з яким буде гармонізовано відповідний національний стандарт України, вагань не було.

Розроблений прДСТУ EN 13565-2 має таку структуру:

Національний вступ.

Вступ до EN 13565-2:2009.

  1. Сфера застосування.
  2. Нормативні посилання.
  3. Терміни та визначення понять.
  4. Системи пінного пожежогасіння.
  5. Проектування.
  6. Системи з пінними спринклерами і дренчерні системи.
  7. Системи пожежогасіння піною високої кратності.
  8. Захист навантажувальних і розвантажувальних морських платформ.
  9. Захист авіаційних ангарів.
  10. Захист обєктів з наявністю зріджених горючих газів (ЗПГ/ЗНГ).
  11. Введення в експлуатацію, випробування і періодичні перевірки.
11.6. Внесення змін.

Бібліографія.

Розділ 4 цього документа складається з підрозділів: «Загальні положення», «Водопостачання», «Піноутворювач», «Дозатори піноутворювача», «Трубопроводи», «Пінозливи та генератори піни», а також «Системи забезпечення роботи і керування». 5-й розділ поділяється на: «Інтенсивність подавання» і «Захист резервуарів для зберігання горючих рідин, обвалувань і технологічних майданчиків». Розділ 6 містить частини: «Дренчерні системи», «Удосконалені системи з пінними спринклерами», «Піноутворювач», «Дозування піноутворювача», а також «Зливні і промивні патрубки».

Розділ 7 присвячений незвичним для нас системам пожежогасіння піною високої кратності й розділений на підрозділи: «Загальні положення», «Піноутворювач», «Обладнання», «Проектування системи», «Питання розміщення обладнання», «Безпека персоналу», а також підрозділами: «Інтенсивність подавання (для систем пожежогасіння обємним способомі «Тривалість подавання (для систем пожежогасіння обємним способом)». Наступна за ним частина документа містить підрозділи: «Водоживильники», «Піноутворювач», «Водо-пінні лафетні стволи» та «Системи пінного пожежогасіння, розташовані під причалами».

Найбільшу кількість підрозділів містить розділ 9 – «Загальні положення»; «Поділ авіаційних ангарів», «Виявлення пожежі», «Основні принципи проектування систем», «Тривалість роботи системи», «Насоси для піноутворювача і води», «Прийнятні способи подавання піни», «Типи піноутворювачів», «Лафетні стволи», «Водо-пінні дренчерні системи», «Системи пожежогасіння піною середньої кратності (тільки для ангарів 3 типу)», «Системи пожежогасіння піною високої кратності», «Ручні лінії подавання піни» і, нарешті, «Приймальні випробування». Частини ж розділу 10 носять такі назви: «Загальні положення», «Контрольоване вигоряння», «Розливи, які не зайнялися», «Виявлення пожежі», «Властивості піноутворювачів», «Система дозування піноутворювача» і «Способи подавання».

pinne_pogegogasinnja.jpg

Розділ 11 дещо подібний до «прикінцевих положень» і складається з підрозділів: «Навчання обслуговуючого персоналу», «Введення в експлуатацію», «Періодичний огляд і випробування систем пінного пожежогасіння», «Відключення систем», «Технічне обслуговування» і «Внесення змін».

Подання «розгорнутої» структури не було шляхом реалізації «мрії про заповнення площі», насправді нам хотілося б звернути увагу на «повноту вимог» цього документа та їх відмінність від звичних нам нормативів. Зокрема, неважко помітити, що піна середньої кратності, відповідно до цього документа, не є засобом гасіння пожеж у резервуарах для зберігання нафти і нафтопродуктів. Це й не дивно: недостатня ефективність піни середньої кратності, генерованої з робочих розчинів так званих вуглеводневих піноутворювачів, давно відома. У той же час, чинні в Україні норми ВБН В.2.2-58.1 [3] називають піну середньої кратності основним засобом пожежогасіння на таких об’єктах, а подавання піни низької кратності, генерованої з робочих розчинів плівкоутворювальних піноутворювачів, під шар горючої рідини, «узаконено» лише в зміні №1 до них. Як видно з таблиці, сфера застосування пінного пожежогасіння суттєво ширша, ніж передбачено чинними в теперішній час нормативними документами.

Очікується, що надання чинності розробленому проекту стандарту дасть змогу як розширити сферу застосування систем пінного пожежогасіння в Україні, так і підвищити рівень протипожежного захисту обєктів, обладнаних такими системами. З цієї позиції можна стверджувати, що чинності стандартам [4-7], гармонізованим до відповідних європейських норм, було надано вельми вчасно. Розроблення у майбутньому національного стандарту, гармонізованого до EN 13565-1 [8], дасть змогу отримати «повний набір» сучасних вимог до систем пінного пожежогасіння в Україні. На сьогодні ж головна задача – прискорити впровадження прДСТУ EN 13565-2.

Перелік посилань

  • ДБН В.2.5-56-2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту.
  • EN 13565-2:2009 Fixed firefighting systems – Foam systems – Design, installation and maintenance.
  • ВБН В.2.2-58.1-94 зі зміною №1 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа.
  • ДСТУ 7142:2009 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини-піноутворювачі. Частина 1. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин поданою на поверхню піною середньої кратності (EN 1568-1:2008, MOD).
  • ДСТУ 7143:2009 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини-піноутворювачі. Частина 2. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин поданою на поверхню піною високої кратності (EN 1568-2:2008, MOD).
  • ДСТУ 7144:2009 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини-піноутворювачі. Частина 3. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин поданою на поверхню піною низької кратності (EN 1568-3:2008, MOD).
  • ДСТУ 7145:2009 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини-піноутворювачі. Частина 4. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водорозчинних горючих рідин поданою на поверхню піною низької кратності (EN 1568-4:2008, MOD).
  •  EN 13565-1:2003, Fixed firefighting systems – Foam systems – Part 1: Requirements and test methods for components.  


Тематика:  Огнетушащие вещества
Автор:  F+S
Источник:  http://security-info.com.ua

Возврат к списку


Материалы по теме: