Захист об’єкта системою газового пожежогасіння. Що вибрати: вогнегасні речовини на основі галогенованих вуглеводнів чи інертних газів?

24.05.2013

Лого ВДС.jpgЯк було проанонсовано в попередньому номері нашого журналу, президент УФСБ Володимир Носач люб’язно надав журналу F+S одну із тез доповіді, що була викладена 8 грудня 2010 р. в Кьольні (Німеччина) на міжнародній конференції «Системи пожежогасіння» доктором Карлосом ПЕРЕЗОМ (Іспанія). На думку Володимира Носача, ця доповідь є найбільш об’єктивним матеріалом щодо газових вогнегасних речовин (ГВР), що останнім часом публікувався в тому числі й на шпальтах нашого журналу. «Ця доповідь, – продовжує Володимир Носач, – може бути дуже корисна всім, як проектантам, фахівцям з систем газового пожежогасіння, постачальникам, так і замовникам, що мають намір застосовувати системи газового пожежогасіння. Але хочу підкреслити, що основним фактором при застосуванні автоматичних систем пожежогасіння в тій чи іншій ситуації є безпека людей, а вже потім – захист матеріальних цінностей. Ще одна теза доповіді – необхідно визначитись щодо рівня можливої мінімальної вогнегасної концентрації, бо на сьогодні вона вже знижена майже до 5%!!! Таке зниження, в деяких випадках, може взагалі призвести до неможливості гасіння пожежі».

ВСТУП

Системи газового пожежогасіння протягом багатьох років застосовувалися для захисту від пожежі цінних матеріалів, які зберігаються у закритих приміщеннях, а як вогнегасні речовини в них найчастіше використовувалися діоксид вуглецю та галони. Після заборони використання галонів з міркувань охорони довкілля на ринку з’явилися різні їх замінники та інші рішення. Серед нових замінників зустрічаються нові ГВР, характеристичні властивості яких подібні до галонів.

Ці нові ГВР можна поділити на дві категорії: на основі галогенованих вуглеводнів та на основі інертних газів. Хоча до кожної категорії належить ряд різних продуктів, які нині легкодоступні на ринку. Першочергову увагу під час вибирання ГВР слід звертати на те, до якої категорії вона належить (ГВР на основі галогенованих вуглеводнів або на основі інертних газів), а вже потім приймати рішення щодо придбання певної ГВР.

Під час обговорення, викладеного нижче, ми покажемо різницю між характеристичними властивостями, притаманними обом групам, а також визначимо критерії вибирання однієї з них. Також буде показано, що певні властивості галогенованих вуглеводнів настільки різні, що вони не можуть розглядатися в цілому. Хоча у випадку ГВР на основі інертних газів ці відмінності не такі значні, проте вони можуть виправдати певні переваги однієї ГВР над іншою.

Діоксид вуглецю являє собою ГВР, окремі властивості якої подібні до властивостей ГВР на основі галогенованих вуглеводнів і на основі інертних газів. Проте мова про нього не піде, оскільки використання діоксиду вуглецю передбачає інший підхід, ніж використання ГВР на основі галогенованих вуглеводнів і на основі інертних газів, головним чином через його токсикологічні характеристики.

1. ГАЗОВІ ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ

ГВР на основі галогенованих вуглеводнів можуть розглядатися як органічні сполуки, які містять фтор, хлор, бром та/або йод, які мають вогнегасні властивості. Їх одержують шляхом здійснення хімічних перетворень, які перебігають в одну або більше стадій, використовуючи сировину природного походження на хімічних підприємствах. З цієї причини їх іноді називають хімічними газами.

ГВР на основі інертних газів можуть розглядатися як суміші або окремі гази, наявні в атмосфері, що мають вогнегасні властивості. Їх зазвичай одержують шляхом проведення кріогенного розділення або розгонки повітря. Хоча існує велика кількість різних композицій, в Європі загальнодоступні чотири різні ГВР на основі галогенованих вуглеводнів і чотири різні ГВР на основі інертних газів. До них належать названі нижче ГВР.

gvr.jpg

Усі вісім ГВР, про які йде мова у цій роботі, внесено у відповідні міжнародні стандарти: EN 15004, ISO 14520, NFPA 2001, CEA 4008/4045 (частково) та ін. В обговоренні, викладеному нижче, будуть розглядатися підхід і вимоги до проектування, основані на стандартах EN 15004-1 … EN 15004-8.

Більшість висновків, зроблених під час цього вибору, вірні також і у разі розгляду інших стандартів.

gvr1.jpg

Види пожежонебезпечних об’єктів, для захисту яких придатні ці ГВР, в основному ті самі, що і для всіх ГВР, оскільки вони мають такі властивості:

  • відсутність залишку після подавання ГВР;
  • газоподібний стан в атмосферних умовах або, принаймні, здатність створювати мінімальні вогнегасні концентрації в газовій фазі в атмосферних умовах;
  • відсутність електропровідності;
  • здатність досягати осередків горіння в закритих зонах.

1.1. Опис систем, в яких використовуються газові вогнегасні речовини на основі галогенованих вуглеводнів

ГВР на основі галогенованих вуглеводнів зберігають у балонах у вигляді зріджених газів, які перебувають під тиском. Більшість ГВР потребують створення надлишкового тиску за допомогою азоту з метою забезпечення можливості їх швидкого подавання. Ця властивість зумовлює можливість керування процесом подавання ГВР за рахунок регулювання тиску в балонах.

Рух ГВР трубопроводами і пов’язані з ним втрати тиску спричиняють утворення двофазного потоку, наявність якого зумовлює потребу в особливій увазі під час проектування, зокрема, потребу в забезпеченні турбулентності потоку та необхідного розподілу ГВР у розподільчому трубопроводі.

Головним механізмом впливу всіх ГВР на основі галогенованих вуглеводнів на полум’я є його охолодження завдяки високій теплоємності кожного з них порівняно з теплоємністю повітря. Це зумовлює порівняльно низькі величини мінімальних вогнегасних концентрацій. Вважається, що хімічна взаємодія не пояснює відповідного вогнегасного впливу.

1.2 Опис систем, в яких використовуються газові вогнегасні речовини на основі інертних газів

ГВР на основі інертних газів за температур довкілля не можна перевести у зріджений стан, у зв’язку з чим їх звичайно зберігають у балонах як стиснені гази під тиском, який вибирають залежно від тиску в системі.

Подавання ГВР системою здійснюється завдяки наявності джерела дуже високого тиску. Щоб забезпечити можливість використання стандартних трубопроводів і компонентів, принаймні в частині системи, до її складу повинен входити обмежувач або вузол клапана, аби здійснити суттєве зниження тиску після цих елементів. Особливі вимоги до розподілу вогнегасної речовини в окремих трубопроводах відсутні, оскільки потік ГВР однофазний.

Головним механізмом впливу усіх ГВР на основі інертних газів на полум’я є зниження концентрації кисню. Це зумовлює порівняльно високі величини мінімальних вогнегасних концентрацій. Охолодження являє собою допоміжний механізм гасіння, зумовлений вищою теплоємністю ГВР у порівнянні з повітрям, що може допомогти у поясненні незначної різниці мінімальних вогнегасних концентрацій для різних ГВР.

2. ВІДМІННОСТІ МІЖ ВОГНЕГАСНИМИ РЕЧОВИНАМИ НА ОСНОВІ ГАЛОГЕНОВАНИХ ВУГЛЕВОДНІВ ТА ІНЕРТНИХ ГАЗІВ

При гасінні пожежі невірно казати, що полум’я гаситься тією чи іншою ГВР. Те, що всі ці ГВР внесено в одні стандарти, а також те, що вони мають усі характеристичні властивості, робить ці речовини технічно еквівалентними у разі використання як ГВР. Це демонструє можливість успішного використання цих ГВР для гасіння пожеж за відповідних умов у разі застосування до всіх них однакових критеріїв відповідності/ невідповідності.

Отже, протипожежний захист із застосування систем газового пожежогасіння полягає не тільки в подаванні певної кількості ГВР у певний простір, де сталася пожежа, але і в необхідності виконання ряду додаткових вимог під час проектування систем протипожежного захисту, а також “додаткових” вимог, які можуть зумовити більшу доцільність певного рішення порівняно з іншими.

Вартісні показники також гратимуть певну роль під час обговорення, але у зв’язку з тим, що вони є комерційним питанням, їх не буде внесено до списку питань, які підлягають обговоренню.

Таким чином, перелік умов, які можуть зумовлювати різницю між ГВР, а також впливати на прийняття рішення щодо їх вибору, що будуть розглядатися під час обговорення, наступний:

  • проектна концентрація;
  • безпека для людей;
  • тривалість подавання;
  • надлишковий тиск;
  • тривалість підтримування проектної концентрації;
  • об’єм, необхідний для зберігання;
  • вимоги щодо охорони довкілля;
  • продукти розкладання.

2.1. Проектні концентрації

Основою для проектування систем газового пожежогасіння, які використовуються для гасіння пожеж об’ємним способом, є необхідність створення і підтримування достатньої концентрації ГВР протягом усього часу, коли потрібен захист приміщення. Значення проектної концентрації само собою не є визначальною умовою для прийняття рішення про переваги певного виду ГВР перед іншим. Ці значення отримано з результатів вогневих випробувань, які проводили відповідно до прийнятих програм випробувань, вони залежать від механізмів гасіння та ефективності ГВР.

Разом із тим, значення проектної концентрації безпосередньо впливає практично на всі інші параметри. Мабуть, найважливішими з них є: безпека для людей, вимоги до зберігання, тривалість утримування проектної концентрації та надлишковий тиск. У наведеній нижче таблиці значення для гасіння поверхневих пожеж класу А вказано відповідно до EN 15004, взятий як джерело, на яке даються посилання під час обговорення.

Попередній розгляд цих значень показує різницю в механізмі гасіння. У випадку ГВР на основі галогенованих вуглеводнів мінімальні вогнегасні концентрації лежать у діапазоні від 5 % до 16 %, у той час як у випадку ГВР на основі інертних газів відповідне значення близьке до 40 %. Виходячи з цих значень, у стандарті наведено опис методології визначення кількості ГВР, необхідної для досягнення цих концентрацій, з урахуванням додаткових кількостей.

contsentratsii.jpgІННЯ

2.2. Безпека для людей

Очевидно, що безпека для людей є важливим питанням національних органів влади, і кожна держава врешті решт встановлює умови безпечного використання системи газового пожежогасіння, виходячи з власного законодавства з питань здоров’я та безпеки. Стандарти можуть містити вказівки щодо безпеки впливу, які можуть використовуватись як джерело для посилання.

Системи газового пожежогасіння зазвичай використовуються для захисту приміщень, в яких у робочий час перебувають люди. У зв’язку з цим стандарти містять опис впливів, які різні ГВР можуть справляти на людей, а також пропозиції щодо ґарантування мінімального рівня безпеки. Щоб оцінити величину цього впливу на обрання системи, потрібно знати як і чим подавання ГВР впливатиме на безпеку персоналу.

Відомо, що галогеновані вуглеводні, які є фторвмісними сполуками, під час їх вдихання впливають на роботу серця. Серйозність цього впливу залежить як від кінцевої концентрації газу в повітрі, так і від тривалості впливу цієї концентрації.

ГВР на основі інертних газів, які подаються в закрите приміщення з метою протипожежного захисту, знижують вміст кисню до значень, які можуть виявитись занадто низькими для нормального дихання. Ступінь небезпеки при цьому, знову ж таки, залежить як від кінцевої концентрації кисню, так і від тривалості впливу умов недостатньої концентрації кисню.

Відповідно до EN 15004, оцінювання безпеки передбачає урахування тільки цих двох можливих небезпек, що мають значення з точки зору протипожежного захисту. Практичний підхід до цього питання базується на величинах NOAEL, LOAEL та максимальної проектної концентрації, яка може бути досягнута у певному приміщенні. Ці рекомендації стосуються тільки протипожежного захисту.

У випадку ГВР на основі галогенованих вуглеводнів ці параметри отримано з результатів експериментів, пов’язаних з вдиханням ГВР за модельованою стресовою ситуацією. Експериментальні дані стосуються осіб, до яких використовували так звану модель РВРК. У результаті безпечну концентрацію ГВР визначали, виходячи з тривалості впливу – 5 хвилин. Кожна ГВР на основі галогенованих вуглеводнів характеризується своїм експериментально обґрунтованим значенням.

У випадку ГВР на основі інертних газів має значення низька концентрація кисню після подавання цієї ГВР. У зв’язку з цим значення концентрацій ГВР базуються на ефекті фізичного зниження концентрації кисню, наявного в оточуючому повітрі. Безпечні концентрації також визначали за результатами впливу протягом 5 хвилин в умовах, коли кінцева концентрація кисню знижувалася з 21 % до 12 % (під час застосування усіх газів було отримано однакові значення).

Згідно з вимогами зазначеного стандарту, коефіцієнт безпеки в таблиці пов’язаний з максимально допустимим перевищенням проектної величини концентрації у разі її впливу протягом 5 хвилин. Якщо відповідне значення перевищене, то необхідно вжити додаткових заходів безпеки. Допустиме перевищення у разі ГВР на основі галогенованих вуглеводнів значно більше, ніж у випадку ГВР на основі інертних газів, за винятком однієї ГВР на основі галогенованих вуглеводнів.

contsentratsii1.jpg

Існує ряд обставин під час проектування, за яких можуть бути отримані більші, ніж відомі значення проектної концентрації, наприклад, такі:

  • Математична модель, якою користувалися для визначення кількості ГВР, передбачає створення запасу з метою забезпечення більшої ефективності пожежогасіння. Цей чинник важко оцінити кількісно, оскільки він залежить від конфігурації приміщення.
  • Змінювання температури у приміщенні: необхідна кількість ГВР визначається, виходячи з мінімально очікуваної температури у приміщенні, у той час як максимальна концентрація визначається, виходячи з максимально очікуваної температури. Чим вища молекулярна маса, тим більше відносне підвищення концентрації, спричинене різницею мінімальної та максимальної температур. Різниця цих двох значень величиною 10°С призводить до відносного підвищення концентрації приблизно на 2,5 % у випадку ГВР на основі інертних газів і приблизно на 3-4 % у випадку ГВР на основі галогенованих вуглеводнів.
  • Додаткові кількості, зумовлені особливостями конфігурації системи: системи заряджають ГВР на основі інертних газів, як правило, забезпечуючи стандартні умови заповнення балонів, що призводить до збільшення кількості ГВР, яку заряджають. Це явище стає менш помітним, якщо кількість балонів велика, а надлишковий тиск низький. У випадку HFC 23 до балонів закачують близько 20 % надлишку ГВР через високий тиск її парів. Надлишок інших ГВР на основі галогенованих вуглеводнів з цих міркувань не потрібен.
  • Наявність предметів у просторі, що захищається: якщо кількість предметів у ньому змінюється або вона велика і це не було враховано під час проектування (оскільки їх не встановлено стаціонарно), очікується виникнення більш високих концентрацій. Це добре з точки зору гасіння полум’я, але може постати проблема безпеки персоналу.
  • Складність мережі: у випадку деяких ГВР може знадобитися збільшення кількості балонів, які входять до складу системи, з метою поліпшення характеристик подавання ГВР для досягнення необхідної тривалості її подавання. У випадку ГВР на основі галогенованих вуглеводнів ці дії не призводять до збільшення кількості ГВР, проте у випадку ГВР на основі інертних газів таке явище має місце через стандартне заповнення балонів.

Як ГВР на основі інертних газів, так і ГВР на основі галогенованих вуглеводнів, як правило, придатні до використання у приміщеннях з наявністю людей без передбачення особливих заходів. (Вище було показано, що під час оцінювання безпеки персоналу повинні братися до уваги певні умови).

2.3. Тривалість подавання газової вогнегасної речовини

Тривалість подавання визначається як проміжок часу, необхідний для подавання кількості ГВР для досягнення 95 % від величини проектної концентрації. ГВР на основі галогенованих вуглеводнів повинні бути подані протягом 10 с, а ГВР на основі галогенованих вуглеводнів – протягом 60 с. Теоретично жодна пожежа не може бути погашена до закінчення цих проміжків часу.

Для розуміння того, наскільки важливою може бути ця умова, потрібно розглянути весь процес, який веде до гасіння пожежі. Після виникнення загоряння повинен пройти певний проміжок часу, поки система пожежної сигналізації опрацює сигнал пожежі на приймально-контрольному пульті, і він прийме рішення про необхідність приведення системи в дію. Після цього приміщення повинне бути підготовлене до подавання ГВР. Очевидно, що протягом усього цього часу (секунди?, хвилини?) відбуватиметься збільшення масштабів пожежі та знищення предметів, що захищаються. Належним чином складений план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації повинен передбачати усі заходи, які можуть обмежити цей проміжок часу для цілей протипожежного захисту, з використанням правильної технології (способу виявлення пожежі) і процедур, залежно від особливостей пожежі та очікуваної швидкості збільшення її масштабів.

Ця тривалість подавання повинна бути такою, яку можна порівняти з проміжком часу для виконання решти заходів, передбачених планом дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації. Проміжок часу від загоряння до гасіння, а також очікуваний загальний збиток від пожежі повинні оцінюватись, виходячи з очікуваної швидкості збільшення її масштабів. Він також повинен бути пов’язаний зі ступенем посилення руйнування предметів, збільшенням проміжку часу, протягом якого вони горять, та перериванням виробничого процесу.

2.4. Зміна тиску в приміщенні

Коли до повністю закритого простору (наприклад, автошини) подається газ, тиск у цьому просторі збільшується пропорційно до збільшення поданої кількості (в молях). На цей процес також впливають зміни температури.

Повне підвищення тиску може дорівнювати максимальній величині, яка має місце у разі протипожежного захисту із застосуванням газового пожежогасіння, але на практиці воно ніколи не досягається, оскільки насправді приміщення не настільки герметичні. Проте у приміщеннях можуть виникнути пошкодження за значно нижчих різниць тиску. Таким чином, змінювання тиску залежить від кількості поданої речовини, термічних явищ, пов’язаних з подаванням ГВР і здатністю наявних у приміщенні відкритих поверхонь пом’якшувати зміни тиску у разі їх виникнення. Ці зміни тиску завжди пов’язані з проміжком часу, протягом якого подається ГВР.

Якщо триває пожежа, то вона також впливає на зміни тиску в приміщенні через зміни температури і надходження до нього газів внаслідок перебігу реакції горіння. У даному обговоренні взято до уваги тільки подавання вогнегасних речовин без урахування впливу пожежі.

Як ГВР на основі інертних газів, так і ГВР на основі галогенованих вуглеводнів спричиняють виникнення надлишкового тиску. ГВР на основі галогенованих вуглеводнів спричиняють також виникнення розрідження.

Розрідження виникає на початковій стадії подавання ГВР на основі галогенованих вуглеводнів внаслідок змінювання температури через випаровування рідини, яка витікає крізь насадки. Це явище переважає ефект від подавання газу. Таке явище пов’язане з теплотою, поглинутою під час випаровування, поданою кількістю ГВР і теплообміном з оточуючим повітрям і стінами.

Надлишковий тиск виникає внаслідок подавання ГВР у приміщення, а його величина пов’язана зі швидкістю її подавання. У випадку ГВР на основі галогенованих вуглеводнів цю швидкість можна вважати однаковою протягом усього проміжку часу їх подавання__ (розрідження, яке виникає на початковій стадії, теоретично сприяє зниженню величини надлишкового тиску, оскільки термічні ефекти після припинення подавання ГВР компенсуються).

Існує два способи подавання ГВР на основі інертних газів. Один із них передбачає обмеження витрати ГВР за допомогою обмежувача. У цьому разі максимальна витрата перевищує середнє її значення приблизно у 4-5 разів. Другий спосіб передбачає підтримування витрати і тиску на вихідних отворах системи приблизно однаковими протягом більшої частини проміжку часу подавання ГВР. У цьому разі максимальна витрата перевищує середнє її значення приблизно в 1,5-2 рази.

Прямим наслідком цього явища є урахування необхідності передбачення вентиляційних прорізів для компенсування розрідження і надлишкового тиску з метою обмеження впливів ГВР на приміщення. Стандарт EN не містить вказівок щодо розрахунку площі вентиляційних прорізів, проте СЕА пропонує користуватися таким співвідношенням:

Площа вентиляційних прорізів = k·Витрата / (Допустимий надлишковий тиск)0,5

де k – величина, яка залежить від питомих об’ємів ГВР та її суміші з повітрям.

Якщо це рівняння використовується для порівняння відносної площі, необхідної для досягнення максимально допустимого надлишкового тиску, то одержані результати будуть такими, як вказано в поданій нижче таблиці. Вказані величини можуть бути лише приблизними.

ploshi.jpg

У випадку ГВР на основі інертних газів ці величини визначають, виходячи з припущення про реалізацію способу, який передбачає використання обмежувача. Якщо використовуються пристрої для забезпечення сталої витрати, то величини можуть дорівнювати одній третині від значень, наведених у цій таблиці.

2.5. Тривалість утримування проектної концентрації вогнегасної речовини

Для гасіння пожежі необхідно досягти проектної концентрації ГВР у приміщенні. Проте з метою унеможливлення повторного займання мінімальну вогнегасну концентрацію потрібно підтримувати до тих пір, поки повторне займання стане неможливим. Проміжок часу, протягом якого необхідно підтримувати цю концентрацію, відомий як тривалість утримування проектної концентрації ГВР. Він залежить як від вогнегасної речовини, так і від особливостей приміщення. Тривалість утримування проектної концентрації ГВР повинна відраховуватись від моменту закінчення її подавання.

Приміщення з моменту закінчення подавання ГВР має бути якомога герметичнішим, тобто усі прорізи для скидання тиску мають бути перекриті одразу після зникнення різниці тисків. Очевидно, що тривалість утримування проектної концентрації ГВР буде більшою за наявності менших прорізів, які не можна перекрити, на неї впливає також розподіл прорізів у приміщенні. Проте у випадку, коли умови в приміщенні незмінні, тривалість утримування проектної концентрації ГВР залежатиме від різниці густини повітря назовні приміщення, що захищається, та густини суміші ГВР і газової суміші всередині нього.

riznitsja.jpg

У разі подавання ГВР, які мають більшу, ніж повітря, густину (усі крім IG-100), має місце рух газу зверху донизу, що за наявності прорізів у нижній і верхній частинах приміщення призведе до надходження свіжого повітря переважно у верхню його частину. У разі подавання ГВР, які мають меншу, ніж повітря, густину (IG-100), надходження свіжого повітря за тих самих умов відбуватиметься переважно в нижню частину приміщення.

Треба зазначити, що підходи до проектування, а також дослідження, які проводилися до цього часу, передбачали подавання вогнегасних речовин у приміщення за відсутності пожежі. Але під час її перебігу виділення теплоти гарячими матеріалами після гасіння полум’я призводитиме до зниження густини повітря у приміщенні та сприятиме надходженню повітря з нижньої його частини, якщо густина повітря виявиться нижчою за густину повітря назовні.

2.6. Вимоги до зберігання вогнегасної речовини

Об’єм, необхідний для зберігання ГВР, може братися до уваги у випадку, коли наявний об’єм для зберігання батареї балонів обмежено. У цьому випадку різниця залежить головним чином від способу зберігання ГВР та необхідної її кількості.

ГВР на основі галогенованих вуглеводнів зберігаються у вигляді зріджених газів, а необхідні їх кількості відносно малі, що зумовлює відносно невеликі потреби у просторі для їх зберігання. Для кожної ГВР існує певний максимальний коефіцієнт заповнення, який залежить від правил її транспортування.

ГВР на основі інертних газів зберігаються у стисненому вигляді, а їх необхідні кількості відносно значні, що зумовлює потребу у доволі великих об’ємах, необхідних для їх зберігання. Щоб зменшити величину цього простору, тиск звичайно підвищували до 200 - 300 бар. Обмежень стосовно цієї величини не існує, тому у разі створення в майбутньому економічно вигідних конструкцій балонів можна буде забезпечувати більші значення тиску.

Наявність балонів, які мають певні розміри, також визначає необхідність створення майданчика для їх зберігання, але його площа залежить від виробника системи. У подальшому вважається за доцільне регулювати площу майданчика для зберігання балонів у разі використання ГВР на основі галогенованих вуглеводнів. Вибір розмірів балонів для зберігання ГВР на основі інертних газів, які входять до складу систем, обмежується меншим числом, оскільки зазвичай до їх складу входить велика кількість балонів.

obiem_baloniv.jpg

2.7. Вимоги охорони довкілля

Прийнято дві різні міжнародні угоди, які регулюють використання систем газового пожежогасіння як технічних засобів пожежогасіння.

До них належать Монреальський та Кіотський протоколи, причому, відповідно до них обох в Європі розроблено спеціальні нормативні документи.

Монреальський протокол має за мету охорону озонового шару. Він не стосується жодної з ГВР, про які йдеться тут, оскільки вони не руйнують озоновий шар.

Кіотський протокол має за мету захист від зміни клімату / глобального потепління шляхом зменшення викидів парникових газів. ГВР типу “HFC” внесено в так званий Кіотський кошик як речовини, які можуть бути парниковими газами.

На сьогоднішній день їх використання в Європі регулюється правилами поводження з фторвмісними газоподібними речовинами 842/2006/ЕС, які стосуються їх використання з різною метою, в тому числі для протипожежного захисту. Розділ ІІ цих правил визначає сфери, подальше застосування в яких не дозволяється, але протипожежний захист до них не належить, тобто фторвмісні газоподібні речовини допускається використовувати як вогнегасні речовини в усій Європі за умови дотримання вимог правил.

2.8. Продукти розкладання вогнегасної речовини

Галогеновані вуглеводні за температур, які розвиваються в полум’ї, розкладаються з утворенням корозійно-активного фтороводню (фтороводневої кислоти). Ступінь цього розкладання залежить від того, протягом якого часу вогнегасна речовина контактувала з полум’ям, а також від масштабів пожежі.

Вплив першого чинника можна звести до мінімуму за рахунок забезпечення коротких проміжків часу подавання ГВР, регламентованих стандартами (10 с), а також забезпеченням необхідних концентрацій ГВР. Вплив другого чинника залежить від класу пожежі та способу її виявлення. Утворення фтороводню мінімальне у разі перебігу пожеж класу А, які супроводжуються повільним горінням, за умови найшвидшого їх виявлення з урахуванням вартості предметів, що захищаються.

Передбачити ступінь розкладання ГВР неможливо, але з описів реальних випадків відомо, що шкоди матеріалам не завдається.

ГВР на основі інертних газів за температур, які розвиваються в полум’ї, не розкладаються, тобто ця проблема у разі їх застосування не виникає.

Пожежа сама собою супроводжується утворенням продуктів згоряння, наявність яких зумовлює появу корозійно-активних частинок.

3. ВИСНОВКИ

Під час обговорення зазначеної теми розглянуто ряд основних моментів, які визначають різницю між альтернативними варіантами. Кажучи взагалі, різниця більша між групами ГВР на основі інертних газів і ГВР на основі галогенованих вуглеводнів і менша в межах кожної з цих груп. Разом з тим, у майбутньому ще потрібно буде визначити, наскільки серйозні відмінності, які виключають використання тих чи інших ГВР.

Під час вибирання групи або навіть вогнегасної речовини, яка в певному випадку підходить найбільше, потрібно розглядати та оцінювати у той чи інший спосіб усі аспекти. Правильно було б визначити таке:

Вибрана ГВР = Найкраща з (Ʃ ai·Pi),

де a – важливість, приписана певному параметру, який взято до обговорення (Р). Величини різних “а” повинні вказуватись спеціалістом, який несе відповідальність за прийняття рішень і, вірогідно, мають бути різними для різних проектів.


Тематика:  Пожарная безопасность
Автор:  F+S
Источник:  http://security-info.com.ua

Возврат к списку


Материалы по теме: