Пожежна небезпека резервуарів різних конструкцій

28.02.2014

vladimir_borovikov.jpgВолодимир Боровиков

К. т. н., с. н. с.,
провідний науковий співробітник УкрНДІЦЗ МНС України
01011, Україна, м. Київ, вул. Рибальська, 18
Тел.: (044) 254 52 75
Факс: (044) 280 43 92
e-mail: foam2000@gmail.com

pozgegna_nebezpeka_rezervuariv.jpg

Вступ

Останнім часом журнал F+S приділяє багато уваги питанням активного протипожежного захисту, зокрема, наданню роз’яснень щодо застосування вогнегасних речовин різних видів. Відомо, що невелику пожежу ще можна швидко погасити, але коли вона набуває великих масштабів, впоратись з «червоним півнем» стає надзвичайно важко. Звичайно, погасити можна будь-яку пожежу, інша справа, які сили і засоби потрібно для цього зосередити, яку енергію витратити.

Чи не найскладнішим випадком є гасіння пожеж у резервуарах для зберігання горючих (легкозаймистих) рідин, зокрема, нафти і нафтопродуктів. Проблема полягає і в необхідності одночасного покриття всієї поверхні пального вогнегасною речовиною (або засобом пожежогасіння) для забезпечення можливості гасіння полум’я, і в необхідності забезпечення стійкості будівельних конструкцій в умовах пожежі, і в необхідності настільки ефективного охолодження самої горючої (легкозаймистої) рідини та будівельних конструкцій, щоб повторне займання було неможливим. Про необхідність забезпечення безпеки людей, які беруть участь у гасінні таких пожеж або не мають до цього жодного стосунку, протипожежної техніки, сусідніх об’єктів, а також довкілля, годі й казати.pozgegna_nebezpeka_rezervuariv1.jpg

Мабуть, усі пам’ятають фільм «Плата за страх» режисера Анрі Жоржа Клузо? Наскільки можлива реалізація подібного сценарію в дійсності, сказати важко. Разом з тим, наскільки нам відомо, в теперішній час гасіння пожеж у резервуарах для зберігання нафти і нафтопродуктів, на родовищах нафти та інших подібних об’єктах здійснюється зовсім не шляхом спрямованих вибухів, застосування «імпульсної техніки» чи, навіть, спеціалізованих повітряних суден. Сама доставка вогнегасної речовини в осередок пожежі у подібні способи із забезпеченням його ефективного покриття та уникненням розбризкування пального і збільшення площі пожежі являє собою вельми складну інженерну задачу, вирішення якої на сучасному етапі розвитку техніки навряд чи можливе. Принаймні, авторові не доводилось зустрічати у спеціальній літературі описів пожеж на об’єктах зазначених видів, які було б погашено таким чином; в усіх відомих випадках гасіння пожеж у резервуарах досягалося за рахунок тривалого подавання вогнегасних речовин наземною протипожежною технікою. Насправді гасіння пожеж тривало не якісь 10-15 хвилин, виходячи з яких зазвичай створюють основний запас піноутворювача і, тим більше, не секунди або частки секунди, які необхідні для здійснення «пострілу» чи іншої подібної дії, а декілька годин, а іноді навіть і не одну добу. Не секрет, що багато пожеж закінчувалося лише після повного вигоряння наявної горючої (легкозаймистої) рідини.

Найближчим часом ми сподіваємось обговорити різні питання, які стосуються гасіння горючих (легкозаймистих) рідин, а також протипожежного захисту об’єктів з їх наявністю. Сьогодні ж хотілося б розповісти дещо про пожежну небезпеку резервуарів для зберігання нафти і нафтопродуктів. Ця тема достатньо актуальна, адже, як свідчать результати аналізу літературних джерел, у резервуарах для зберігання нафти і нафтопродуктів на території колишнього СРСР трапляється в середньому 12 пожеж на рік. Такі пожежі супроводжуються значними матеріальними збитками, призводять до виходу з ладу обладнання нафтопереробних, нафтохімічних та інших підприємств, а також об’єктів транспортування і зберігання нафти і нафтопродуктів, завдають великої шкоди довкіллю. У багатьох випадках пожежі у резервуарах поширюються за межі території об’єктів, на яких вони виникли, супроводжуються травмуванням і загибеллю людей, а також знищенням техніки, що злучається для їх гасіння.

pozgegna_nebezpeka_rezervuariv2.jpg

Резервуари

Для зберігання нафти і нафтопродуктів використовуються здебільшого сталеві резервуари різних конструкцій: зі стаціонарною покрівлею (рисунок 1), зі стаціонарною покрівлею і понтоном (рисунок 2), а також з плаваючою покрівлею (рисунок 3). Можливість використання резервуарів того чи іншого типу для зберігання нафти (нафтопродуктів), які мають певні властивості, в Україні регламентується відомчими будівельними нормами ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа [1].pozgegna_nebezpeka_rezervuariv3.jpg

Пожежна небезпека резервуарів різних конструкцій

Природно, що резервуари різних конструкцій характеризуються різним рівнем пожежної небезпеки, яку намагалися оцінити багато дослідників. Так, наприклад, у роботі [2] здійснено порівняння пожежної безпеки резервуарів різних конструкцій з пожежною безпекою гіпотетичного «ідеального» резервуара, рівень пожежної безпеки якого оцінено 100 балами (таблиця 1). Як видно з цієї таблиці, пожежі можуть виникати у резервуарах будь-якої конструкції, використання понтонів, плаваючих покрівель, газової обв’язки і т. ін. дає змогу лише знизити імовірність виникнення пожежі. Найбільш безпечними, згідно з [2], є резервуари з плаваючими покрівлями.

pozgegna_nebezpeka_rezervuariv4.jpg

Аналіз ефективності існуючих систем протипожежного захисту

Згідно з вимогами відомчих будівельних норм [1], резервуари для зберігання нафти і нафтопродуктів місткістю 5000 м3 і більше підлягають обладнанню автоматичними системами пожежогасіння, причому, відповідно до цих норм, основним засобом пожежогасіння вважається піна середньої кратності, генерована з робочих розчинів піноутворювачів загального призначення, що подається на поверхню пального. Наскільки ефективними можуть бути такі системи, казати важко, проте у відомих авторові літературних джерелах відсутній опис бодай одного випадку, коли вони спрацювали та забезпечили гасіння пожежі на початкових стадіях, тобто виконали своє призначення. (Хоча, звичайно, неможна виключати одиничних випадків, коли з відомих причин мале місце замовчування таких випадків.) Гасіння описаних у літературі пожеж у резервуарах насправді здійснювали за допомогою пересувної протипожежної техніки.

pozgegna_nebezpeka_rezervuariv5.jpgАвтори [3, 4] зазначали, що на багатьох підприємствах на території колишнього СРСР відсутній необхідний запас піноутворювача, має місце недостатній рівень підготовки обслуговуючого персоналу і пожежників. Ці проблеми тією чи іншою мірою стосуються і багатьох (якщо не більшості) об’єктів видобування, зберігання, транспортування та переробки нафти і нафтопродуктів, наявних у теперішній час в Україні. В результаті обстеження резервуарних парків, обладнаних автоматичними системами пінного пожежогасіння, виявлено [3, 5], що 71 % відмов цих систем відбувається внаслідок незадовільного технічного обслуговування, 20 % – внаслідок недоробок під час монтажу, 9 % – через помилки на стадії проектування. Можна стверджувати, що деякі чинні в Україні нормативні документи (зокрема, [1]) потребують перегляду, оскільки існують можливості підвищення рівня протипожежного захисту резервуарів і ефективності гасіння пожеж. Але про це іншим разом.

Причини виникнення пожеж у резервуарах

За літературними даними [6], серед встановлених безпосередніх причин виникнення пожеж у резервуарах для зберігання нафти і нафтопродуктів найбільш розповсюдженими є вогневі роботи, через які виникло 26,9 % пожеж. Необережне поводження з вогнем під час ремонту резервуарів, електричні та механічні іскри, а також гарячі вихлопи від глушника автомобіля були причиною 11,6 % від загальної кількості пожеж у резервуарах. В цілому під час очищення та ремонту резервуарів виникло 37,2 % пожеж від їх загальної кількості, 18 % від загальної кількості пожеж виникли від самозаймання пірофорних відкладень, причому 64 % таких пожеж зафіксовано на об’єктах видобування нафти і 36 % – у резервуарних парках нафтопереробних заводів. За решту відсотків «відповідають» підпали та інші причини. Частка пожеж від цих джерел запалювання істотно відрізняється для різних галузей промисловості. Найбільш небезпечним з точки зору можливості виникнення пожеж є весняно-літній період. Пожежі виникають як у резервуарах, що працюють у нормальному режимі, так і внаслідок порушення порядку виконання технологічних операцій під час їх технічного обслуговування та ремонту. Про те, як ці пожежі розвиваються, ми розповімо наступного разу.pozgegna_nebezpeka_rezervuariv6.jpg

ЛІТЕРАТУРА:

1. ВБН В.2.2-58.1-94 зі зміною №1 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа.

2. Цвигун А., Чучковский В. О пожаробезопасности резервуаров различных конструкций на предприятиях магистрального транспорта нефти // Бюлетень пожежної безпеки, 2000, №2(4). – С. 47-49.

3. Тушение нефти и нефтепродуктов: Пособие / Безродный И.Ф., Гилетич А.Н., Меркулов В.А. и др. – М.: ВНИИПО МВД России, 1996. – 216 с.

4. Шароварников А.Ф. Новые средства и способы тушения нефти и нефтепродуктов // Транспорт и хранение нефтепродуктов. М.: ЦНИИТЭНефтехим, 1996. – Вып. 8-9. – С. 2-5.

5. Безродный И.Ф., Кореневский А.Н., Кореневская А.Н. Тушение пожаров в резервуарных парках за рубежом: Обзорная информ. – М.: ГИЦ МВД СССР, 1990. – 23 с.

6. Гришин В.В. Состояние и проблемы противопожарной защиты резервуаров // Теоретические и экспериментальные вопросы автоматического пожаротушения: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИПО МВД СССР, 1987. – С. 24-32.


Тематика:  Пожарная безопасность
Автор:  f+s
Источник:  http://security-info.com.ua/

Возврат к списку


Материалы по теме: